Як писати книгу щоб вийшло добре

Планування книги #

Можна писати просто мемуари – це теж добре. Але якщо обрати якусь тему – книгу буде і писати легше і читати цікавіше.

До прикладу, ось декілька тем:

• «Вулиці, які виховали нашу Ніну» — спогади Ніни про Львів
• «Роки на валізах» — як родина переїжджала до Америки
• «Троє що залишилися» — троє найближчих друзів вашого чоловіка
• «Сорок років у майстерні» — робоче життя в спогадах
• «Коли ми ще не були бабусею й дідусем» — історія кохання дідуся і бабусі

Тема допомагає обрати сюжети, зібрати матеріал, спланувати розділи й написати історії для книги.

А якщо не виходить придумати яку тему обрати? #

Якщо так сталось – не переживайте. Іноді треба просто почати — записати кілька розмов — а тоді стане зрозуміло, якою має бути книга. Once добре працює і для такого підходу.

Якщо нічого не спадає на думку — почніть із будь-чого.

Ось один спосіб, який допомагає особисто мені: почніть з найулюбленішої історії вашого співбесідника – історії, яку він часто згадує і переповідає. Можливо, ви вже сто разів її чули, але тепер слухайте по-новому. І поставте одне запитання, якого ще ніколи не ставили — наприклад, «а яка тоді була погода?», «тобі було дуже лячно?» чи «розкажи про Степана — яким він був?». Дайте розмові піти своєю дорогою, відкривайте нові подробиці — і подивіться, куди це вас приведе.

Незабаром у вас буде достатньо матеріалу, щоб обрати тему для всієї книги.

Як вести розмови #

Більшість матеріалу для книги ви зберете з розмов.

Головне — щоб розмова текла природно. Інтерв’ю не має нагадувати допит. М’яко направляйте бесіду, залишайтеся цікавими й не ставте багато коротких запитань підряд.

Ось що допомагає:

• Почніть розмову. З мікрофоном на столі можна почуватись ніяково – спершу потрібно «розтопити лід». Якщо треба — підійдіть до цього безпосередньо: «Тату, давай спробуємо записати. Це тільки для нас — щоб я не відволікалась на записи й справді могла тебе слухати.»
• Гарне перше запитання – не надто загальне (розкажи-но про своє життя) але і не таке, на яке можна відбутися відповіддю «так» чи «ні» (ти бачив жирафів під час подорожі до Південної Африки?). Воно має бути таким, на яке легко відповісти, але водночас відкривати шлях більшій історії — наприклад, «як ти проводив вихідні, коли навчався в університеті?» чи «хто був твоїм найкращим другом у дитинстві?»
• А потім дайте розмові текти вільно. Найкращі історії часто приходять мимохіть. «Стривай, а хто це такий?» — часто цього достатньо, щоб розмова пішла новим, цікавим шляхом.

Перша тема #

Одна з найпростіших перших тем — дитячий дім. Що було у твоїй кімнаті? Що ти бачила за вікном?

Це достатньо конкретно, щоб легко відповісти — і достатньо широко, щоб зануритися з головою.

Почнімо #

Готові почати?